НУШ-2, або Літо ранніх гладіолусів

 

Літо ранніх гладіолусів

описує, як виникають “сонячні зайчики” [2 ПРО 1-1.5-8]

(з Типової освітньої програми для І циклу початкової загальної освіти

А програма вишколу обіцяє бути довгою

(Тарас Прохасько)

Нещодавно мені вдалося поспілкуватися про “Нову українську школу” з двома дуже важливими для мене людьми  видатним українським письменником і визнаним у світі фахівцем з дитячої психології. Як часто буває у подібних випадках, співрозмовники вдалися до посилення своєї аргументації спогадами з власного дитячого досвіду.

Про гладіолуси

Гладіолуси! З’ясувалося, що обоє моїх чудових співрозмовників зненавиділи ще дітьми ці квіти, бо вони були ознакою наближення навчального року. Смутку додавало, зрозуміло, ще й те, що це було однією з ознак загальних, ледь вловимих, змін у довкіллі, пов’язаних з догоранням літа. Але панівною причиною дитячої стривоженості була саме “невідворотність покарання” школою.

Мої співрозмовники ще зауважили, що були добрими учнями і ніяких особливих проблем у школі не мали. Один з них навіть заявив про свою теперішню готовність прийняти оті кляті гладіолуси, але ранніми  як цього літа.

Далі ми повернулися до пошуку відповідей на питання, які перед нами ставить “Нова українська школа”  себто ви, шановні вчителі (зокрема, дві сотні відважних пілотувальниць), керівники шкіл, занепокоєна громадськість, а також, насамперед, батьки, самі діти, Міністр і її команда.

Зміни. Це не лише нове  дружнє для дитини  освітнє середовище, не лише новий стиль освітньої діяльності, що ґрунтується на партнерстві та співпраці її суб’єктів, не лише втілений у життя принцип академічної свободи, це також право відважно висловлювати власну думку, сумніватися, помилятися  і почуватися при цьому захищеними від зазіхання на власну гідність. А ще, “Зміни”  це тема вересня для другокласників, що продовжуватимуть навчання в пілотних школах.

Про пілотування

Так, насамперед я хотів би запевнити учасників пілотування, що наша готовність до спільної праці вища, аніж це було торік на цю пору. Група розробників Держстандарту початкової загальної освіти та Типової освітньої програми, підсилена новими учасницями, серед яких є ті, хто мали досвід супроводу пілотування в регіонах, завершує укладання цілісного пакета модельних навчальних програм за всіма предметами, передбаченими експериментальним навчальним планом на весь І цикл початкової освіти (1-2 класи).

У модельних навчальних програмах з української та іноземної мов, математики, мистецтва, фізичної культури окреслюється поступовий розвиток умінь  тобто шлях досягнення очікуваних результатів навчання  у межах кожної змістової лінії. Відповідна програма інтегрованого предмету “Я досліджую світ” для другого класу розгортається за дев’ятьма помісячними темами:

  • Зміни
  • Способи пізнання
  • Територія
  • Спільнота
  • Вартість і цінність
  • Хочу  можу  треба
  • Ідеї  винаходи  відкриття
  • Рух і час
  • Все пов’язано з усім

Цей перелік було укладено на підставі узагальнення минулорічного потижневого планування, здійсненого за участю регіональних координаторів. До кожної з тем пропонується орієнтовний перелік проблемних запитань. Наприклад, до теми “Зміни” запропоновано такі запитання:

  • Як визначити, що відбулася зміна?
  • Які зміни відбулися зі мною протягом року? (у моєму тілі, у моїх знаннях, інтересах)
  • Які зміни відбулися у моєму класі?
  • Що змінилося, а що не змінилося у школі протягом року?
  • Що б я хотів змінити у своєму класі/школі?
  • Які причини змін у природі восени?
  • Чи можливе життя без змін?
  • Які зміни залежать від мене, а які не залежать?

Очікувані результати навчання, передбачені Типовою освітньою програмою для освітніх галузей, що складають цей курс, упорядковані потижнево  це залишаєвідкритою можливість довільного планування в межах кожної теми на основі “канви”, що визначає логіку формування вмінь.

Тобто, ми не позбавляємо безпосередніх учасників освітнього процесу (включно з дітьми) гнучкості в доборі і послідовності уведення в гру перелічених вище або сформульованих самостійно, чи ж бо запропонованих дітьми (!)  проблемних запитань. Але зберігаємо водночас системність в опануванні обов’язковими результатами навчання, визначеними Стандартом.

Отже, ми розширили горизонт планування і поступово залучатимемо учасників пілотування до роботи у спеціально створеному для моделювання навчальних програм електронному конструкторі, що полегшить укладання власного календарно-тематичного планування.

Окрім того, до кожної теми готуємо навчальні зошити для учнів (вересневий уже зверстаний), комплексні оцінювальні матеріали, які дозволять періодично (упродовж останнього тижня кожного місяця) оцінювати поступ у формуванні компетентностей. Наші партнери з “Джмеля” теж запропонують відповідні тематичні матеріали. Не залишаться осторонь і мої, згадані на початку цього тексту, співрозмовники.

Вони, до речі, зауважили, що нам ще варто повправлятися у формулюванні таких запитань, які не натякали б на “правильні” відповіді, тобто не обмежували б свободу дитячої думки. Тож, от вам простір для творчості, колеги.

Про впровадження

Тим часом, сотні тисяч дівчаток та хлопчиків, ще не здогадуючись, про що їм хочуть сповістити гладіолуси, збираються до школи. Їхні батьки, а також десятки тисяч учителів, не приховують свого занепокоєння, адже вони добре пам’ятають власні історії, пов’язані з тією квіткою.

Так от, опираючись на досвід когорти відважних, про яких щойно йшлося, хотів би засвідчити, що, по-перше, усі вчителі пройшли безпрецедентне – ґрунтовне, глибоке і тривале  навчання, організоване під орудою Міністерства освіти і науки різними провайдерами  “Крок за кроком“, “Освіторія“, “ЕдЕра“, інститути післядипломної педагогічної освіти.

Постають нові спільноти педагогічних працівників  наш професійний капітал. Вони здатні змінити світ шкільного дитинства так, щоб страх, тривожність, муштра і нудьга не знайшли в ньому свого звичного місця.

По-друге, апробовані впродовж пілотування навчальні матеріали містять достатньо методичних ідей, які дозволять безболісно увійти у шкільний світ кожній дитині. Погляньте лише на тематику перших чотирьох тижнів для першокласників:

  • “Я  школяр/ школярка”
  • “Наш клас”
  • “Мої друзі”
  • “Моє довкілля”

А ось лише деякі з проблемних питань вересня:

  • Навіщо мені ходити до школи?
  • Хто я? Хто мої однокласники?
  • Як безпечно дістатися до школи і повернутися додому?
  • Як почуватися комфортно у класі мені і моїм однокласникам?
  • Як нам стати класною спільнотою?
  • Чого ми можемо досягнути спільно?
  • Як зберегти дружбу?
  • Які таємниці має шкільне подвір’я?

До кожної з перелічених тем, за кожним із проблемних питань запропоновано арсенал видів освітньої діяльності. Серед них відома практика “ранкового кола“, інтерактивні заняття в парах та групах на умовах співпраці (кооперативне навчання), “щоденні п’ять“, рефлексія та самооцінювання та багато інших “форм та методів”. Значну частину з них рекомендовано проводити за межами класної кімнати  на свіжому повітрі, у русі.

До речі, серед наших розробок є й рішення, яке пов’язує один з трьох уроків фізичної культури з тижневими темами. Усе це докладно описано у відповіднихщотижневих посібниках, доступних на сайті НУШ. Загалом вони охоплюють увесь навчальний рік (35 тижнів). Тож маємо надійну основу для перетворення першого місяця в адаптаційний, упродовж якого першокласники та першокласниці знайдуть себе і нових друзів у новому для себе світі, опанують новим довкіллям, почнуть творити власну спільноту.

По-третє, створюється нове освітнє середовище.

У зв’язку з цим, дозволю собі висловити пересторогу, викликану враженнями від перегляду соціальних мереж. Окрім базових вимог, які стосуються зонування простору класної кімнати (одномісні парти, що відповідають зростові і трансформуються для роботи в групах, доступні будь-якої миті контейнери для зберігання власних “продуктів навчальної діяльності”, килимки, знамените “крісло автора” тощо), бібліотечки (теж досяжної, щоб кожна дитина могла обрати собі книжку за спонтанною потребою чи уподобанням), технічних засобів навчання і таке інше  середовище варто творити спільно, разом з дітьми.

Отож, якщо мене не дивує пропозиція у вигляді стендів, плакатів і навіть “леп-буків” тощо – часто дуже сумнівної якості, то попит, народжений цією пропозицією, насторожує. Будьте також стриманими у своєму прагненні створити різнобарвний, “радісний” інтер’єр  вам там жити й працювати щодня по кілька годин, то ж не передайте куті меду. Змінна експозиція дитячих здобутків  завжди безпрограшне рішення.

Ця пересторога стосується також наступного пункту. Як уже вище зазначено в контексті пілотування, завершується укладання комплекту модельних навчальних програм на весь навчальний рік, який охоплює всі навчальні предмети, передбачені навчальним планом. Розроблений нами формат дозволяє легко перейти від них до власного календарно-тематичного планування. Відомо ж, що воно створюється в довільній формі, ба, навіть навчальна програма – невід’ємний елемент академічної свободи.

Тож на основі згаданого комплекту модельних навчальних програм можна створювати власні версії навчальних програм, які фактично замінять календарно-тематичне планування. Тому придбані у ФБ-дилерів розробки  марні витрати, та ще й на межі академічної доброчесності  адже група розробників відповідної Типової освітньої програми, яку я маю за честь очолювати, до всіх цих розробок ніякого стосунку не має, попри те, що моє прізвище вказане в деяких рекламних пропозиціях.

І нарешті  підручники. Їхній асортимент вражає. Лише з нового предмету “Я досліджую світ” друкується півтора десятка різновидів. Певні репутаційні втрати, викликані зниженням порогу допуску, що й сприяв цьому вибухові розмаїття, мабуть були того варті.

На тлі дискурсу про (далеко не визначальне) місце підручника у сучасній школі, це навіть дивує. Але принаймні матимемо історичне свідчення нинішньої методично-видавничої думки. А вже думаємо про навчально-методичні комплекси наступного покоління  для тих, хто щойно вчаться розмовляти і уже досліджують світ.

Розумію, що мої свідчення всіх занепокоєних не переконали. Знаю, що все найскладніше, але й найцікавіше  попереду. Вірю, що ми зможемо!

Ще дослухаймося до думки дітей  вони знають щось таке, про що ми й не здогадуємося.

Наприклад, ось тут.

І ніяких гладіолусів!

Роман Шиян, співавтор нового Стандарту початкової освіти і однієї з Типових освітніх програм

Курс “Громадянська освіта” для 10-класників. Світ мас-медіа

 

Міністерство освіти і науки України розробило концепцію розвитку громадянської освіти в Україні. А вже з нового навчального року учні 10-х класів вивчатимуть інтегрований курс “Громадянська освіта”. “Нова українська школа” продовжує серію публікацій про цей курс.

У цьому матеріалі ми дамо відповіді на запитання до п’ятої теми курсу “Світ інформації та мас-медіа”.

Шукайте всі статті цієї серії під темою “громадянська освіта” (натиснувши “Всі теми” в лівому верхньому куті).

– Як визначити, що публікація в медіа замовна?

Частина 10 статті 1 Закону України “Про рекламу” визначає приховану рекламу як інформацію “про особу чи товар у програмі, передачі, публікації, якщо така інформація слугує рекламним цілям і може вводити в оману осіб щодо дійсної мети таких програм, передач, публікацій”.

За статтею 9 того ж Закону, реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу.

Відтак, перед вами, ймовірно, замовний матеріал, якщо:

  • у матеріалі згадується лише одна торгівельна марка, партія чи політик;
  • окреслюється проблема, а її вирішення пов’язане з певним брендом, партією чи політиком;
  • матеріал є “тест-драйвом” продукту із однозначно позитивними результатами;
  • матеріал повністю присвячений економічним досягненням бренду, партії чи політика;
  • у матеріалі, присвяченому конфліктові, відображена позиція лише однієї сторони;
  • матеріал не має явного інформаційного приводу – він висмоктаний із пальця. Інформаційний привід – це подія чи факт, який може зацікавити читача або стати предметом суспільної цікавості. У реченнях “Ми поспішаємо жити, рахуємо дні і ночі, не озираючись назад… А якщо зупинитись, поглянути на життя впритул, зблизька?” немає інформаційного приводу. Натомість, фразі “Усі сільські школи України отримають комп’ютерні класи” має інформаційний привід;
  • у тексті фігурують сумнівні експерти. Читач повинен розуміти, чому саме цю людину видання вважає вповноваженою висловлювати фахову оцінку;
  • йдеться про нагороди, перемоги в бізнес-рейтингах чи конкурсах. Часто рейтинги є фікцією. Якщо ж ідеться про поважну галузеву премію, видання вкаже всіх або значну кількість лауреатів;
  • йдеться про успіхи бренду, підприємства, політика в царині доброчинності.

Детальніше читайте за цим посиланням.

– Як розпізнати фейк?

Фейками називають фотографії, які підроблені у фотошопі, спеціально створені відеоролики, неправдиві новини, які намагаються видати за реальні і які важко відрізнити від правдивих.

Як і замовний матеріал, фейк має певні ознаки:

  • неоднозначність висловлювань (йдеться про новини, де має бути виключно фактаж, а не авторська думка), використання слів: по суті, в основному, в значній мірі, як правило, за певних умов, в принципі, можливо.
  • заклики до нібито очевидності висновків: абсолютно зрозуміло, відомо, незаперечний факт, немає сумнівів, навряд чи необхідно нагадувати, можу вас запевнити;
  • відсутність посилання на джерело інформації;
  • посилання на авторитетів, офіційних посадових осіб загалом: на думку відомих вчених, з достовірних джерел, за оцінкою експертів;
  • заклики до громадськості: загальновідомо, всі говорять, всі розуміють;
  • використання тверджень без аргументації;
  • висока емоційна насиченість тексту: вживання вигуків, знаків оклику, капслоку, великої кількості якісних прикметників, оціночних суджень;
  • використання псевдонаукових термінів;
  • факти подаються з позиції однієї зі сторін учасників подій;
  • сумнівна достовірність джерела інформації, низький рівень його авторитетності.

Більше можна дізнатись тут.

– Чим відрізняється факт від судження в журналістиці?

Наявність факту можна довести, а правдивість оціночних суджень – неможливо.

– Які існують стандарти подання інформації?

  • Баланс думок і поглядів

Відповідно до п. 10 Етичного кодексу українського журналіста, погляди опонентів, зокрема й тих, хто стали об’єктами журналістської критики, мають бути представлені збалансовано (тобто журналіст має звернутись до об’єкта критики з проханням прокоментувати ситуацію).

  • Оперативність

Пункт 1 Кодексу професійної етики українського журналіста визначає, що головний обов’язок журналіста – сприяти забезпеченню права громадян на одержання оперативної інформації.

  • Достовірність (посилання на джерела)

Міжнародна декларація принципів поведінки журналістів закріплює, що журналіст зобов’язаний подавати інформацію, посилаючись на факти, походження яких він знає. Іншими словами – перевіряти інформацію, перш ніж оприлюднювати її.

  • Відокремлення фактів від коментарів

Факти, судження та припущення мають бути чітко відокремлені одне від одного.

  • Точність подачі інформації

Міжнародна декларація принципів поведінки журналістів закріплює, що повага до істини та права громадськості на правду – перший обов’язок журналіста. Отже, журналіст зобов’язаний впевнитися, що в інформації, яку він оприлюднює, нічого не наплутано і не викривлено.

  • Повнота представлення фактів та інформації

Будь-яка тема потребує максимально повного набору фактів і думок. У професійному журналістському середовищі навіть трапляється думка, що порушення цього принципу тотожне оприлюдненню неправдивої інформації. Адже неповна інформація може стати причиною викривленого розуміння фактів.

Детальнішу інформацію можна дізнатись на сайті Інституту масової інформації.

– Якою може бути ціна роботи/місії журналіста?

Часом журналістам доводиться платити за виконання професійних обов’язків.Список українських журналістів, яких вбили з 1991 року, нараховує 72 прізвища. Серед них:

  • Георгій Гонгадзе – співзасновник сайту “Українська правда”, викрадений та вбитий 16 вересня 2000 року в Таращанському районі Київщини. Вбивство Гонгадзе викликало резонанс в Україні та за її межами після “касетного скандалу”.
  • Тарас Процюк– український телевізійний оператор, журналіст. Убитий у 35 років під час війни в Іраку вояками ЗС США.
  • В’ячеслав Веремій – репортер газети “Вести” (Київ). Вбитий в центрі Києва в ніч проти 19 лютого 2014 “тітушками” через спробу сфотографувати їх.
  • Павло Шеремет – білоруський, російський та український журналіст телебачення, радіо та періодичних видань. Загинув 20 липня 2016 року у Києві в результаті вибуху автомобіля.

Якщо у вас є додаткові запитання щодо курсу, пропонуємо писати нам (натиснувши “Напишіть нам” у правому верхньому куті).

Марія Марковська, спеціально для “Нової української школи”

Курс “Громадянська освіта” для 10-класників. Школа – простір демократії

 

Міністерство освіти і науки України розробило концепцію розвитку громадянської освіти в Україні. А вже з нового навчального року учні 10-х класів вивчатимуть інтегрований курс “Громадянська освіта”. “Нова українська школа” продовжує серію публікацій про цей курс.

У цьому матеріалі ми дамо відповіді на запитання до підтеми “Школа – простір демократії” четвертої теми курсу “Демократичне суспільство та його цінності”.

Шукайте всі статті цієї серії під темою “громадянська освіта” (натиснувши “Всі теми” в лівому верхньому куті).

– Що таке самоврядування у школі?

Громадське самоврядування – право учасників освітнього процесу брати участь в управлінні закладом освіти в межах, визначених законами та установчими документами закладу.

У закладі освіти може діяти:

  • самоврядування працівників закладу освіти;
  • самоврядування здобувачів освіти;
  • батьківське самоврядування (крім закладів вищої освіти та закладів вищої професійної освіти).

Детальніше про трьох “китів” самоврядування у школах – за цим посиланням.

– Чи справді громадське самоврядування може бути дієвим?

Так. Ось кілька вдалих прикладів громадського самоврядування в школах:

  • Вчителька початкових класів Олексіївської ЗОШ Запорізької області розробила проект дитячої кімнати “Кіндерляндія”, де 70 учнів з навколишніх сіл можуть дочекатися автобуса, що розвозить їх додому.
  • А от директорка Підгородецької ЗОШ Львівської області Ольга Прецель створила ігрове середовище для учнів початкової школи “Планета дитячих мрій”. Кімната поділена на центри діяльності: ігровий, пізнавальний та художньо-творчий. Усі центри відокремлені та відповідно позначені.
  • Також учителька початкових класів київської школи №285 разом з батьками організовує Creative room.

Детальніше про ці та інші ініціативи можна дізнатись за цим посиланням.

– Чи можуть різні органи громадського самоврядування об’єднуватися, щоб зробити щось спільно?

Так, і це може суттєво пришвидшити зміни і підвищити їхню якість.

Наприклад, покроково про те, як учителям і батькам зробити щось разом за допомогою методу фасилітації, можна дізнатись тут. До слова, фасилітація – це допомога групі бути продуктивною.

– Активна громадянська позиція учня. Як це?

Учні можуть створювати учнівські комітети в межах школи – тобто учнівські органи громадського самоврядування. Таким чином, сучасні діти можуть вчитися відстоювати свою думку, ухвалювати самостійні помірковані рішення, працювати в команді, створювати проекти.

Водночас, учні можуть вчитись організовувати свій вільний час поза школою. До прикладу, 15-річна школярка з села Шевченкового Київської області створює креативний простір “GROMADA space” – місце, де мешканці села зможуть приємно і з користю провести час. І це вже приклад громадського самоврядування на рівні села.

GROMADA space – це комфортна, затишна освітлена і тепла кімната з пуфами. У ній будуть проводитися майстер-класи, воркшопи, поетичні вечори, лекції тощо.

Дівчина запустила проект на краудфандинговій платформі “GoFoundEd” – і зібрала більше 45 тисяч гривень.

Детальніше про історію дівчини читайте за цим посиланням.

– Як пояснити учням, що школа – це простір демократії?

Можна організувати і провести (або імітувати у класі) загальношкільні громадські слухання щодо:

  • користування мобільними телефонами;
  • повсякденного носіння шкільної форми;
  • створення електронного класного журналу;
  • виборів до органів місцевого самоврядування;
  • створення дитячої організації у школі;
  • статуту школи та забезпечення прав дитини в закладі освіти;
  • написання та внесення змін до шкільного статуту;
  • участі шкільної молоді в ухваленні рішень місцевої громади;
  • щодо будь-якої іншої важливої для школи чи громади теми.

Якщо у вас є додаткові запитання щодо курсу, пропонуємо писати нам (натиснувши “Напишіть нам” у правому верхньому куті).

Марія Марковська, спеціально для “Нової української школи”

Курс “Громадянська освіта” для 10-класників. Про демократію та роль громадянина

 

Міністерство освіти і науки України розробило концепцію розвитку громадянської освіти в Україні. А вже з нового навчального року учні 10-х класів вивчатимуть інтегрований курс “Громадянська освіта”. “Нова українська школа” продовжує серію публікацій про цей курс.

У цьому матеріалі ми дамо відповіді на запитання до четвертої теми курсу “Демократичне суспільство та його цінності”.

Шукайте всі статті цієї серії під темою “громадянська освіта” (натиснувши “Всі теми” в лівому верхньому куті).

– Які основні принципи демократії?

  • Зверхність права – існування закону для людини, а не навпаки, гарантії прав особистості від свавілля політичної влади.
  • Плюралізм – можливість існування різних думок, партій, організацій, ідеологій, свобода думки та віросповідання, громадсько-політичних об’єднань та ініціатив.
  • Поділ влади, себто відокремлення виконавчої влади від законодавчої та судової.
  • Принцип представництва. Наприклад, депутати, яких обирають громадяни, представляють їхні інтереси. До того ж, проявом демократії у сучасних державах є референдуми.
  • Принцип взаємозв’язку свободи і відповідальності, прав і обов’язків громадян.
  • Забезпечення інтересів більшості та одночасне гарантуванні права меншості відстоювати власну позицію, відігравати свою роль у суспільному житті.
  • Гласність та врахування громадської думки, що передбачають відкритість держави та державних діячів для критики з боку суспільства; доступність інформації, що має суспільне значення; налагоджену систему незалежних засобів масової інформації, тобто вільних від державно-політичної цензури.

– Яка роль громадянина у становленні та функціонуванні громадянського суспільства? Приклади.

У статті 39 Конституції України йдеться про те, що “громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування”.

Свобода мирних зібрань також захищається статтею 11 Європейської Конвенціїпро захист прав людини, згідно з якою її здійснення “не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб”.

Відтак, часто громадяни відстоюють власні права та висловлюють невдоволення за допомогою мирних зібрань.

Наприклад, у 50-60-х роках був поширений громадянський рух в США за зрівняння чорношкірих і білошкірих громадян у правах. Серед причин була расова дискримінація чорношкірих американців, особливо в південних штатах, активізація громадянської позиції афроамериканців завдяки участі в Другій світовій війні, зростання національно-визвольної боротьби в колоніальних і залежних країнах Африки.

У результаті, у 1964 році в США набув чинності закон про заборону расової дискримінації в громадських місцях. Далі – закон, що усунув істотні перешкоди для реалізації права на участь у виборах. Спеціальним законом у 1966 році була заборонена дискримінація під час оренди житла. Нині у США права всіх людей є однаковими.

Інший приклад – український. У жовтні 1990 року студенти почали Революцію на граніті – акцію громадянської непокори. Під час протестних подій було студентське голодування на площі Жовтневої революції у Києві (нинішньому Майдані Незалежності). Протести завершилися підписанням постанови Верховної Ради УРСР, яка гарантувала виконання вимог учасників.

Серед вимог: перевибори ВР УРСР, націоналізація майна КПУ та ЛКСМУ, недопущення нового союзного договору, відставка голови Ради Міністрів УРСР Масола та ухвалення рішення про військову службу громадян УРСР виключно в межах республіки.

З нещодавних прикладів можна навести Революцію Гідності – політичні та суспільні зміни в Україні з 21 листопада 2013 до лютого 2014 року, викликані відходом політичного керівництва країни від законодавчо закріпленого курсу на Європейську інтеграцію. Одними з головних причин протестів також стали надмірна концентрація влади в руках Віктора Януковича та небажання народу України миритись з перетворенням країни на одну з “колоній” Росії.

– Що таке молодіжні громадські організації? Приклади.

Молодіжні громадські організації – об’єднання молоді віком від 14 до 35 років, метою яких є здійснення і захист своїх прав, свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших спільних інтересів.

Серед українських молодіжних громадських організацій є такі:

  • Фундація Регіональних Ініціатив (ФРІ) – всеукраїнська молодіжна громадська організація, що займається підтримкою молодіжного руху та підготовкою молодих лідерів. Місія: популяризація активності серед молоді через реалізацію проектів. ФРІ об’єднує 44 регіональні осередки та більше 700 активістів.
  • Міжнародна академія літератури й журналістики (МАЛіЖ) – громадська дитяча творча організація. МАЛіЖ підтримує творчу діяльність юних літераторів та журналістів, особливо серед сиріт, малозабезпечених і тих, хто мешкає на гірській та забрудненій Чорнобильською АС території.
  • Українська Народна Молодь (англ. Ukrainian People’s Youth, UPY) – всеукраїнська молодіжна громадська організація. Основні напрямами роботи: культурні та освітні проекти, захист та лобіювання інтересів молоді у владних структурах, доброчинність.

Якщо у вас є додаткові запитання щодо курсу, пропонуємо писати нам (натиснувши “Напишіть нам” у правому верхньому куті).

Марія Марковська, спеціально для “Нової української школи”

Курс “Громадянська освіта” для 10-класників. Про етнічні конфлікти та булінг

 

Міністерство освіти і науки України розробило концепцію розвитку громадянської освіти в Україні. А вже з нового навчального року учні 10-х класів вивчатимутьінтегрований курс “Громадянська освіта”. “Нова українська школа” продовжує серію публікацій про цей курс.

У цьому матеріалі ми дамо відповіді на запитання до третьої теми курсу “Людина в соціокультурному просторі”.

Шукайте всі статті цієї серії під темою “громадянська освіта” (натиснувши “Всі теми” в лівому верхньому куті).

– Етнічне різноманіття. Які конфлікти є в Україні?

Міжетнічний конфлікт – це форма громадського, політичного або збройного протиборства, де сторони або одна зі сторін мобілізуються, діють або страждають за ознакою етнічних відмінностей.

Відтак, за Законом України “Про національні меншини в Україні”, Верховна Рада визнає нерозривність прав людини і прав національностей, прагнучи реалізувати Декларацію прав національностей України (документ 1771-12) та дотримуватися міжнародних зобов’язань щодо національних меншин.

Попри те, що нині в Україні проживає близько 50 тисяч ромів, етнічні конфлікти точаться між ромами та ультраправою радикальною організацією С14. Нещодавно були скоєні напади на ромські табори у Львові та в Києві.

Проте існує й позитивний приклад стосунків українців з етнічними групами – кримські татари. Переважно, вони проживають на Півдні України (АР Крим, Херсонська та Запорізька області).

Кримські татари інколи мають змішане татаро-українське походження, спілкуються різними мовами (татарська, українська, російська), їх об’єднує спільна історична пам’ять про предків – татар, які сповідували іслам, спілкувалися татарською мовою. Вони також мають культурну спадщину у вигляді унікальних звичаїв і народної творчості.

Попри те, що конфлікту між українцями та татарами немає, кримські татари залишаються найбільш вразливими групами населення в анексованому Росією Криму, як зазначається у звіті ЮНЕСКО за січень-червень 2017 року.

– Що таке інклюзивна освіта?

Закон України “Про освіту” визначив поняття особи з особливими освітніми потребами. Це “особа, яка потребує додаткової постійної чи тимчасової підтримки в освітньому процесі з метою забезпечення її права на освіту”.

Хоча в українському законодавстві не закріплено перелік категорій осіб з особливими освітніми потребами, широка інклюзія передбачає, що такими особами є не лише люди з інвалідністю.

До цієї категорії можуть входити внутрішньо переміщені особи, діти-біженці та діти, які потребують додаткового та тимчасового захисту. Також особи, які здобувають спеціалізовану освіту та/або можуть прискорено опанувати зміст навчальних предметів, учні з особливими мовними освітніми потребами (наприклад, ті, які здобувають загальну середню освіту мовами, що не належать до слов’янської групи мов) тощо. Детальніше читайте в нашому матеріалі.

Інклюзивна освіта (від англ. inclusion – включення, приєднання) передбачає включення таких дітей у навчальний процес у загальноосвітніх школах.

– Як просто пояснити учням, навіщо потрібна інклюзивна освіта?

Розповідь мами дівчинки, яка має синдром Дауна і минулоріч пішла до першого класу в звичайну школу, можна прочитати тут.

Про досвід херсонських учителів, які працюють в інклюзивному класі, можна прочитати за цим посиланням. Також дивіться тексти про роботу київської ібілоцерківської інклюзивних шкіл.

Також вам може знадобитись 11-хвилинний мультфільм іспанського мультиплікатора Педро Соліса, який у 2016 році отримав премію Гойя. Соліс присвятив його дочці Алехандрі та синові Ніколасу. В мультику ви побачите, як змінилося життя дівчинки Марії, коли вона познайомилася з хлопчиком, в якого діагностували ДЦП. Також за цим посиланням ви знайдете добірку відео, як говорити з дітьми на тему інклюзії.

– Поняття булінгу. Як з цим борються в Україні?

Булінг (англ. bully – залякувати, цькувати, задирати) – прояв агресії з подальшим залякуванням особистості й появою можливості її повного підпорядкування собі і своїм інтересам.

Міносвіти, Мінсоцполітики, Мінкультури та Мінмолодьспорту розроблять план протидії булінгу в закладах освіти. За цькування у школах пропонують штрафувати.

Відтак, за фізичне або моральне насильство, а також агресію в будь-якій формі загрожуватиме штраф від 40 до 850 грн. Цю суму виплачуватимуть батьки кривдника, якщо він ще не може відповідати перед законом. За завдання кривди особливої жорстокості відносно неповнолітнього будуть стягувати кошти в розмірі від 1700 до 3400 грн.

Водночас, учителів штрафуватимуть за приховування булінгу – від 850 до 1700 грн. Директори шкіл муситимуть слідкувати за тим, чи проводяться у школі заходи з протидії булінгу, та розглядати заяви про випадки цькування. На сайтахзаклади освіти будуть зобов’язані публікувати правила поведінки учня у школі.

– Що можна подивитись вчителям та показати учням про булінг?

У грудні 2017 року Міністерство освіти і науки анонсувало спільну програму з Ніком Вуйчічом, присвячену протидії насильства в українських школах.

До того ж, Нік Вуйчич виступив на Kyiv EdFest з лекціями про булінг у школі. Подивитись лекції онлайн можна за цим посиланням.

Також учителям буде корисно подивитись блок з антибулінгу в онлайн-курсі з інклюзивної освіти на сайті EdEra. Його записано для вчителів початкових класів, проте деякі поради з нього стануть у пригоді всім учителям.

За цим посиланням ви можете подивитись мультфільм про суть дискримінації. Він показує, які наслідки булінг може мати для тих, кого дискримінують, й тих, хто дискримінує. Дівчина на ім’я Зеро (“нуль” у перекладі з англійської) живе у світі, де людей дискримінують за їхніми порядковими номерами – чим менше число тобі надано від народження, тим меншу вагу в суспільстві ти маєш.

Якщо у вас є додаткові запитання щодо курсу, пропонуємо писати нам (натиснувши “Напишіть нам” у правому верхньому куті).

Марія Марковська, спеціально для “Нової української школи”

© 2012 Відділ освіти Кривоозерської райдержадміністрації : Створено на Joomla : Нотич О.О., тел. 097 7122688, notych@ukr.net .